КРИНИЦЯ

Криніца — один з найкрасивіших і найбільш популярних гірських курортів Польщі, який часто називають «перлиною польських здравниць». Місто розташоване в долині ріки Кринічанки і її двох притоків — Палениці і Чорного Потоку на висоті 560-620 м над рівнем моря. Основою розвитку туризму й оздоровлення у цій місцевості є географічне положення, особливості клімату і виходи підземних мінеральних вод із високим ступенем мінералізації.Умови тут дійсно незвичайні. Завдяки тому, що улоговина, де розташувався курорт, відкрита до півдня, клімат м’який: середня температура у січні мінус 5 градусів, у липні — плюс 17. Фахівці стверджують, що озону в тутешнім повітрі приблизно на третину більше, ніж звичайно. Причому в ньому багато ефірних олій, які вбивають різні бактерії і є цілющими для психіки людини. Лікувальну мінеральну воду у Криніці відкрили наприкінці XVIII сторіччя, однак, справжній розвиток курорту починається у другій половині віку наступного. Саме тоді були побудовані торф’яно-грязьові (1884) і мінеральні (1886) ванни, а також курортний будинок (1889). Поруч з курортними спорудженнями почали рости численні вілли й пансіонати, що сьогодні формують архітектурне обличчя курорту. Зразками для їхнього створення послужили модні на той час тірольський і швейцарський стилі, популярні на альпійських курортах. Проте будівлі, що зводили польські архітектори, стали творчим розвитком оригіналів. Ці вілли і пансіонати одержали патріотичні назви, які збереглися донині: «Вітольдувка», «Білий орел», «Костюшко», «Вавель», «Вісла» та інші.

З минулого століття Криніца є модним місцем відпочинку. Свого часу тут можна було зустріти письменників Генріка Сенкевича і Владислава Реймонта, художника Яна Матейка, поета Юліана Тувіма, співака Яна Кєпуру, котрий мав тут власну віллу «Patria» («Батьківщина»). Втім, є тут і свої, місцеві знаменитості. Польський народний художник-примітивіст Никифор Криніцький (справжнє ім’я — Єпіфан Дровняк) жив у Криниці з 1895 до 1966 року і похований на місцевому цвинтарі. Він був неписьменний і все життя малював, та слава прийшла до нього лише за декілька років до смерті, після виставки у Парижі. Зараз багато картин Никифора зберігається у Новому Сонче. Інтерес до художника росте, і в Криніці відкрили його музей. Стару віллу «Романовка» реставрували й перенесли туди, де любив працювати Никифор.

У Криніці примудряються сполучити старовину із сучасністю і комфортом. Не дуже давно з’явилися будинки зі скла і бетону. Наприклад, Головний павільйон мінеральних вод — просторий, із зимовим садом, місцем для прогулянок. Сюди підвели води від різних джерел, з різним складом і цілющими якостями. Кожен ключ має власне ім’я: «Кринічанка», «Ян», «Йозеф», «Мечислав», «Слотвінка», «Тадеуш», «Зубер»... Тутешні води — потужний лікувальний засіб, і внутрішній, і зовнішній. Їх п’ють, у них приймають ванни, з ними роблять масаж, інгаляції. Вони незамінні при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, залоз внутрішньої секреції, сечової і кровоносної систем, жіночих хвороб і при порушенні обміну речовин.

Та своїй великій популярності вона завдячує не лише унікальним лікувальним можливостям. Все більше до неї приїздить спортсменів, ділових людей і звичайних туристів. За останні роки це невелике містечко стало одним із центрів польського бізнес-туризму. Восени тут можна зустріти вчених, політиків і бізнесменів з Польщі, Росії, Білорусії й України, що приїжджають на економічний форум «Польща — Схід». Щорічно у вересні проводиться музичний фестиваль імені Яна Кєпури, а взимку — фестиваль гітарної гри, на який з’їжджаються артисти з багатьох країн світу. Також проводилися у Криніці чемпіонати світу із санного спорту та хокею.

Чимало цікавих пам’ятників історії, природи, архітектури та туристичних «родзинок» чекає приїжджих у місті та на околицях. Згадаємо лише про деякі з них.

Фунікулер, збудований у 1937 році у центрі міста, за три хвилини та п’ять польських злотих винесе вас на вершину Паркової гори (732 м), де бере початок бобслейна траса. Звідти відкривається чудовий вид на Бескиди з їх найвищою (1116 м) горою Явожиною Криніцькою, яка стала улюбленим місцем відпочинку і змагань прихильників гірськолижного спорту.

Дістатись її верхівки можна за сім хвилин гондольною дорогою, що є найдовшою (2211 м) і найбільш сучасною дорогою подібного типу в Польщі. Квиток на підйом коштує 15 злотих, а на спуск — 13. Абонемент на проїзд в обох напрямках — лише 17 злотих. На верхній станції можна відвідати Музей гірського туризму Польського туристично-краєзнавчого товариства та засвідчити своє перебування на Явожині спеціальним поштовим штемпелем. Там же працює кав’ярня, з якої у гарну погоду видно Татри. Але радимо надто не захоплюватись польською кухнею, адже підйомник працює лише до 18 години.

Прихильників швидкої їзди привабить до себе санкострада — багатосезонний жолоб, довжиною 950 м. За порцію адреналіну під час двохвилинного спуску доведеться викласти всього п’ять злотих. Взагалі, аматори активного відпочинку матимуть чим зайнятись. У Криніці є сім впорядкованих лижних баз, відкритий і критий басейни, стартові площадки для дельтапланів, безліч піших, кінних і велосипедних маршрутів.